Якщо в США підтримка української оборони ослабне, нинішній контрнаступ може визначити, де буде пролягати новий кордон.
Усі війни мають політичний вимір, а російська війна проти України – більше, ніж будь-яка інша. Як лідер міжнародної коаліції, яка підтримує Київ, президент Джо Байден повинен зберегти внутрішню підтримку американської фінансової допомоги, зберігаючи при цьому єдність коаліції.
«Факти свідчать про те, що з останнім завданням він справляється краще, ніж з першим. Так, з союзниками періодично виникали розбіжності щодо видів озброєнь, які має отримати Україна, і темпів їх надання. Байден чітко дав зрозуміти, що хоче зробити все можливе, щоб допомогти Україні, не спровокувавши при цьому більш широку війну», – пише в статті для Wall Street Journal науковий співробітник Інституту Брукінгса Вільям Галстон.
Оскільки межа між максимальними зусиллями і небезпечним перегином досить нечітка, президент США діяв часом більш обережно, ніж хотіли б інші країни, особливо у Східній Європі. Але він зайшов досить далеко, щоб приглушити невдоволення коаліції, одночасно допомагаючи Україні отримати потужний наступальний потенціал і напрочуд ефективну протиповітряну оборону.
З початком довгоочікуваного контрнаступу України питання про те, що буде далі, перемістилося в центр дискусій всередині коаліції. Офіційно союзники зобов’язалися допомагати Україні «стільки, скільки буде потрібно». Але головне питання зараз: «Скільки буде потрібно, щоб зробити що»? Для президента Володимира Зеленського відповідь очевидна: стільки, скільки буде потрібно для виведення російських військ з української території.
«Для НАТО, я підозрюю, відповідь інша: стільки часу, скільки буде потрібно українським військам, щоб повернути якомога більше території, причому результат нинішнього контрнаступу визначатиме можливий периметр. Простіше кажучи, я вважаю, що 2023 рік стане вирішальним для війни. А до кінця року підтримка припинення вогню як прелюдії до переговорів стане занадто сильною, щоб їй можна було опиратися, навіть якщо деякі східноєвропейські союзники сумніваються в мудрості цього курсу. Мені важко повірити, що коаліція готова підтримувати нинішній рівень зусиль в окопній війні, яка б тривала так само довго, як і Перша світова війна», – пише Галстон.
На його думку, ця сувора реальність стане «гіркою пігулкою» для більшості українців, які, зі зрозумілих причин, прагнуть звільнити кожен квадратний кілометр своєї території. Зеленський заохочує свій народ вірити в те, що ця мета не лише правильна, але й можлива. Він не зможе переконати українців погодитися на менше, якщо його країна не отримає обов’язкових тимчасових гарантій безпеки на надійному шляху до прискореного членства в НАТО.
Хороша новина полягає в тому, що НАТО наближається до досягнення згоди щодо такого безпекового пакету перед своїм щорічним самітом, який пройде наступного місяця. Хоч останні сигнали були неоднозначними, президент Байден може бути відкритим до пропозиції Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга про те, що Україна може приєднатися до НАТО після війни без проходження тривалих і складних підготовчих кроків, які зазвичай вимагаються від претендентів на вступ. Франція, Німеччина та багато східноєвропейських країн також натякають на те, що вони відкриті до такого плану. В його рамках можна було б виробити гарантії безпеки, які Україна потребуватиме перед вступом до НАТО.
«Але навіщо Україні погоджуватися на домовленості, які, ймовірно, означатимуть остаточну втрату значної частини її території? Відповідь полягає у внутрішній політиці США», – йдеться в статті.
Галстон нагадує, що на початку війни підтримка України в США була чітко двопартійною. Зараз це вже не так. У той час як демократи продовжують підтримувати поточні рівні допомоги, частка республіканців, які вважають, що Америка робить занадто багато, неухильно зростає: з 9% у березні 2022 року до 44% сьогодні, про що свідчать дані Pew. Нещодавно спікер Палати представників Кевін МакКарті відхилив план лідера більшості в Сенаті Чака Шумера і лідера меншості Мітча МакКоннелла. Цей план передбачав надання додаткової допомоги Україні поза межами звичайного процесу асигнувань, в якому угода про стелю держборгу США накладає обмеження на оборонні та необоронні витрати.
«Допомога Києву може бути скорочена вже наприкінці вересня», – пише Галстон.
Зеленський також повинен взяти до уваги можливість того, що Дональд Трамп, якого не назвеш другом України, повернеться до Овального кабінету після виборів у листопаді 2024 року. Трамп пообіцяв закінчити війну протягом 24 годин після вступу на посаду. Зважаючи на перебільшення, є всі підстави вважати, що він швидко змінить нинішню політику, послабивши здатність України протистояти російській агресії.
«Якщо Зеленський не готовий поставити майбутнє своєї країни на карту через примхи американських виборців, йому слід серйозно замислитися над тим, щоб укласти найкращу угоду, яку він може отримати від своїх союзників, поки їхня підтримка залишається сильною», – йдеться в статті.
Шарль де Голль колись мріяв про Європу, що простягається «від Атлантики до Уралу», і на якусь мить після розпаду Радянського Союзу ця мрія здавалася можливою. Тепер зрозуміло, що Європа повинна закінчуватися на кордоні України з Росією. Заради миру в усьому світі Захід повинен встановити цей кордон і захищати його від майбутньої агресії з боку країни, яка ніколи не буде європейською.
Подписывайтесь на Ukrnews24.net в Telegram, чтобы быть в курсе самых интересных событий.
Последние новости
