| Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ 01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4а | |
| Позивач: | __________________________ Адреса проживання: _________________________________ Номер засобу зв’язку: ____________ |
| Відповідач (особа, що подає касаційну скаргу): | ___________________________ Адреса проживання: __________________________________ Номер засобу зв’язку: ______________ |
| Представник Відповідача:
| __________________________ Адреса проживання: _________________________________ Номер засобу зв’язку: _____________ |
| Судові рішення, що оскаржуються: | Рішення Солом’янського районного суду м. Києві від __________ року по справі № 760/_______/15-ц Ухвала Апеляційного суду м. Києва від ______ року по справі № 760/_______/15-ц |
| Справа: | № 760/______/15-ц |
К А С А Ц І Й Н А С К А Р Г А
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від __________ року по справі № 760/______/15-ц частково задоволено цивільний позов ______________, зокрема:
- Визнано за _________________ право власності на ½ частину квартири № 101 загальною площею 32.3 кв. м, житловою площею 16.6 кв. м, що розташована за адресою: ____________________.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від _____________ року рішення Солом’янського районного суду від ________ року залишено без змін.
Заявник _______________ не погоджується із законністю та обґрунтованістю ухвали Апеляційного суду м. Києва від ___________ року та рішення Солом’янського районного суду м. Києва від ____________ року по справі № 760/_____/15-ц і вважає, що дані рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В даній справі саме рішення судів попередньої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд саме з підстав, визначених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Зокрема, має місце порушення принципу законності та обґрунтованості судового рішення, який закріплений у ст. 213 ЦПК України.
Так, ч. 1 ст. 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 213 ЦПК України законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Положення частини третьої вказаної статті визначають, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами попередніх інстанцій було порушено дану норму, оскільки фактичні обставини справи було з’ясовано неповно, всупереч нормам матеріального та процесуального права.
Вказана теза підтверджується наступним:
Стаття 215 ЦПК України розкриває критерії, яким має відповідати законне та обґрунтоване рішення суду. Зокрема, рішення повинно складатися із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
Кожна із вказаних частин судового рішення повинна зазначати окремі відомості, визначені ст. 215 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 215 ЦПК України описова частина рішення суду повинна містити, окрім іншого, пояснення осіб, які беруть участь у справі та опис доказів, досліджених судом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України визначено, що в мотивувальній частині повинно бути зазначено:
- встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини;
- мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;
- чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;
- назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;
Судом як і першої, так і апеляційної інстанції не було дотримано вимоги, викладені у вказаній нормі, зокрема, у рішеннях судів не знайшли свого відображення всі обставини справи, на які посилалися сторони; не наведено мотиви, із яких суд не бере до уваги надані Відповідачем докази. Вказані порушення будуть розкриті нижче.
Правова позиція заявника _______________________ щодо порушень, допущених попередніми судами, ґрунтується на наступному:
– 1 –
Судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином досліджено докази, надані Відповідачем, щодо придбання спірної квартири за особисті кошти.
Під час розгляду справи як в першій, так і у апеляційній інстанціях Відповідач неодноразово наголошував на тому, що квартира, на ½ частину якої претендує Позивач, придбана виключно на його особисті кошти.
Так, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, _____________ посилався на наступне:
17.07.2010 року _____________ та __________________ уклали шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві (актовий запис № _____ віл 17.07.2010 року).
Менше, ніж через два місяці після укладення шлюбу, 15.09.2010 року було укладено договір купівлі-продажу квартири № 101 (т. 1 а.с. 15-16), що розташована за адресою: __________________. Вартість вказаної квартири становила 49 000,00 доларів США, що станом на 15.09.2010 року становило 387 100,00 грн.
Відповідач надав суду документи, які показують рівень доходу сторін по справі:
- Довідка про середню заробітну плату ___________________ (т. 1 а.с. 103), яка показує рівень її доходу;
- Відомості з інформаційного фонду реєстру фізичних осіб ДФС України від 21.05.2015 року № ____________ (т. 1 а.с. 96-97) про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо _________________ за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2008 р.
Також _________________ надав суду докази, які показують на які саме кошти було придбано квартиру, на ½ частину якої претендує Позивач ____________. Відповідач пояснює, що 49 000 доларів США, які дорівнюють вартості квартири, це кошти:
- Від продажу ½ частини квартири, що розташована за адресою: ______________ (т. 1 а.с. 71-73). Вказана квартира була успадкована Відповідачем від померлої дружини _____________ та продана за 69 000 доларів США. Даний факт підтвердила свідок ____________, яка безпосередньо брала участь у продажі квартири (т. 1 а.с. 138), зокрема це 34 000, 00 доларів США;
- Частина коштів, у розмірі 15 000 доларів США, була отримана у позику від ______________, факт чого вона підтвердила у суді як свідок (т. 1 а.с. 138);
- Особисті кошти, отримані від матері______________ та з рахунків у банках за 2005-2010 рр., що було підтверджено виписками із банків (т. 1 а.с. 88, 93, 110, 112-113, 115-116), зокрема це 15 000, 00 доларів США, які Відповідач повернув ____________, після придбання квартири, що власне вона і підтвердила.
Для підтвердження вказаної вище позиції до Апеляційного суду м. Києва було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, які були надані Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.03.2016 року за № ________________ (т. 1 а.с. 214).
Вказаний документ розкриває розмір та джерела доходів, які отримував ________________ у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2012 р. (спірну квартиру було придбано 15.09.2010 року).
Так, виходячи із наданої інформації, починаючи із квітня місяця 2008 року Відповідач не мав стабільного та постійного заробітку, інформація про його доходи відсутня.
За два місяці подружнього життя, що передували придбанню оспорюваного майна, ні Позивач, ні Відповідач не мали достатнього заробітку для його спільної купівлі. Виходячи із цього, квартиру, на частку якої претендує Позивач, було придбано за кошти, отримані особисто членом подружжя до шлюбу.
Суд у своїх рішеннях вказує, що Відповідачем не було доведено той факт, що саме кошти, отримані від продажу квартири померлої дружини та зняті з депозитного рахунку були витрачені для купівлі квартири № 101, що розташована за адресою: _______________.
Однак при цьому судом не було враховано та не надано оцінку наступним фактам:
- Відповідач _______________ здійснив продаж успадкованої квартири (т. 1 а.с. 70-73) та купівлю оспорюваної квартири в один і той самий день. Очевидно, що такі дії були направлені саме на купівлю нового майна і не будуть звичайним збігом обставин.
- Гроші – не є індивідуально визначеним майном. Це речі, визначені родовими ознаками, тому неможливо надати матеріальне підтвердження передачі конкретних коштів за договором купівлі-продажу квартири, на яку претендує Позивач. Всі розрахунки за правочинами здійснювались у готівковій формі, що підтверджувалось показаннями свідків в суді першої інстанції.
При цьому суд залишає поза увагою той факт, що інших джерел доходів, які можуть покрити вартість угоди купівлі квартири ні Позивач, ні Відповідач не мали.
У суді першої інстанції, а потім і при перегляді рішення Апеляційним судом м. Києва, Позивач наголошувала на тому, що брала фінансову участь у придбанні оспорюваної квартири.
В обґрунтування цієї позиції Позивач та її представник вказували, що надала для купівлі оспорюваної квартири власні кошти у розмірі 25 284 доларів США, які були отримані від матері _______________. Мати Позивача отримала вказані кошти за договором купівлі продажу ½ частини квартири від 24.06.2010 року (т. 1 а.с. 67).
При цьому Представником Позивача в судах першої та апеляційної інстанцій було заявлено, що це особисті кошти Позивача, які вона передала для купівлі квартири. Таким чином виникає питання: чому Позивач ставить питання про поділ спільної сумісної власності подружжя, а не визнання частки в майні, що пропорційна фінансовій участі у його купівлі (на підставі ч. 2 ст. 357 ЦК України). Адже, якщо було дійсно здійснено передачу коштів у вказаному розмірі, то Позивачу належатиме на праві приватної власності половина квартири, на яку вона претендує.
Знову ж таки, нез’ясованим залишається питання, чому саме таку суму Позивачка зазначає як розмір своєї участі, тоді як Відповідач від продажу успадкованої квартири отримав 34 500, 00 доларів США і йому для придбання спірної квартири та оформлення документів необхідна була менша сума (приблизно 15 000, 00 доларів США).
Зазначеними доводами Позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги, а тому вони повинні знайти своє відображення в судових рішеннях. Відповідно до ст. 215 ЦПК України суди попередніх інстанцій повинні були дати цим доводам належну правову оцінку, яка повинна включатися в текст судових рішень. Однак цього зроблено не було.
Крім цього згадані доводи Позивача та її представника місять внутрішні суперечності, що може вказувати на їх неправдивість. Суди попередньої інстанції всупереч ст. ст. 213, 215 ЦПК України залишили їх поза увагою, не надавши належної правової оцінки і не відобразивши в рішеннях свою позицію відносно згаданих заяв Позивача.
При цьому судами також не було досліджено та дано належну оцінку доводам Позивача про передачу власних коштів для купівлі квартири, що також суперечить положенням ст.ст. 213, 215 ЦПК України.
Однак, незважаючи на всі пояснення ____________, надані ним докази по справі, відсутність будь-яких належних доказів зі сторони Позивача, суд першої інстанції, а потім і апеляційної, дійшов до висновку, що квартира, розташована за адресою: ________________, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу на рівні частини.
При цьому ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Суди попередніх інстанцій вказують, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що саме кошти, про які говорить Відповідач, були витрачено на купівлю спірної квартири. Однак, суди ігнорують той факт, що успадкована від померлої дружини Коритовської Л.В. квартира була продана в день купівлі оспорюваної квартири. Очевидно, що отримані кошти від продажу нерухомості одразу були направлені на купівлю нового житла.
В цій частині суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням свідків.
– 2 –
Суд апеляційної інстанції, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, відступив від правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-612цс15 від 01.07.2015 року.
У наданому до Апеляційного суду м. Києва поясненні до апеляційної скарги від 05.02.2016 року (т. 1 а.с. 202-206) Відповідач посилався на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-612цс15 від 01.07.2015 року (т. 1а.с. 208-213), у якій Верховний Суд України роз’яснює порядок застосування положень ст. ст. 57, 60 Сімейного Кодексу України.
Так, згідно з позицією Верховного Суду України, норми Сімейного кодексу України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:
1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;
2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості Сімейний кодекс України містить винятки із загального правила.
Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.
За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.
Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Апеляційний суд м. Києва не тільки не застосував положення, які містяться у правовій позиції, а і не виклав у своїй ухвалі від _________ року мотиви такого відступу.
При цьому ст. 3607 ЦПК України визначено, що:
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, не застосовуючи правову позицію Верховного Суду України, на яку прямо посилається Відповідач, Апеляційний суд м. Києва зобов’язаний у своєму рішенні вказати мотиви такого відступу. Вимоги даної норми виконані не були.
Суди, взявши за основу у своїх рішеннях ст. 60 СК України, не здійснили дослідження всіх наявних доказів і не дали їм належної оцінки, щоб мати можливість повною мірою з’ясувати не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Виходячи із вказаного вище, вважаємо за необхідне на підставі ст. 338 ЦПК України направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для більш глибокого, повного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, доказів, що надані сторонами для підтвердження своєї позиції.
Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 324-327, 336, 338 Цивільного процесуального кодексу України, –
П Р О Ш У:
- Скасувати рішення Солом’янського районного суду м. Києва від ____________ року по справі № 760/____________/15-ц.
- Скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від _________ року по справі № 760/_________/15-ц.
- Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Додатки:
- Квитанція про сплату судового збору.
- Копія довіреності представника ________________.
- Копія рішення Солом’янського районного суду м. Києва від ________ року по справі № 760/______/15-ц.
- Копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від _____________ року по справі № 760/_________/15-ц.
- Копія касаційної скарги з додатками для сторін у 1 (одному) примірнику.
13 квітня 2016 року
Представник ____________________
Подписывайтесь на Ukrnews24.net в Telegram, чтобы быть в курсе самых интересных событий.
Последние новости
