Стали значно жорсткішими санкції за допуск працівника до виконання своїх посадових обов’язків без оформлення трудового договору. При цьому варто пам’ятати не тільки про відповідальність, встановлену Кодексом законів про працю України, а й іншими нормативно правовими актами. Дослідимо це питання.
Із 1 січня 2015 року за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) фізособам-підприємцям загрожує штраф у розмірі 30 мінімальних зарплат за кожного такого працівника. Це передбачає ч. 2 ст. 265 КЗпП.
Окрім того, відповідно до нової редакції ч. 3 ст. 41 КпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) тягне за собою накладення адмінштрафу на фізосіб-підприємців, котрі використовують найману працю, — від 500 до 1000 неоподаткованих мінімальних доходів громадян (НМДГ). Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, загрожує штрафом у розмірі від 1000 до 2000 НМДГ.
Стаття 265 Кодексу законів про працю України (фінансова відповідальність)
Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (на 05.07.2016 р. розмір МЗП становить 1450 грн., тобто розмір штрафу складає 43 500 грн.);
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Державна служба України з питань праці). Державна служба України з питань праці створюється на базі колишньої Державної інспекції України з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки. Такий контроль Держпраці здійснює через створені територіальні державні інспекції праці.
Штрафи можуть бути накладені Держпраці без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на Державну виконавчу службу.
Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Органи доходів і зборів України (Державна фіскальна служба України) мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, установа, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Порядок:
Право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов’язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі – Інспектор).
Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю).
Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.
Критерії ризику для проведення планових перевірок:
Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання незалежно від форми власності відносяться до одного з трьох ступенів ризику – високого, середнього та незначного.
До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб’єкти:
1) які мають заборгованість із виплати заробітної плати більше 60 календарних днів;
2) із чисельністю до 50 осіб включно, у яких 60 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;
3) із чисельністю від 51 до 250 осіб включно, у яких 45 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;
4) із чисельністю 251 та більше осіб, у яких 30 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;
5) кількість найманих працівників яких недостатня для існуючого обсягу виробництва (виконання робіт, надання послуг);
6) у яких за результатами останньої планової або позапланової перевірки виявлено грубі порушення вимог законодавства про працю, що мають ознаки злочинів, передбачених статтями 172, 173 і 175 Кримінального кодексу України;
7) у яких розбіжності між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками звітності, поданої до органів державної влади, становлять 10 і більше відсотків.
До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб’єкти:
1) які виплачують заробітну плату з порушенням строків виплати заробітної плати від 30 до 60 днів включно;
2) із чисельністю до 50 осіб включно, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують 45 і більше, але менше 60 відсотків працівників;
3) із чисельністю від 51 до 250 осіб включно, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують більше 30, але менше 45 відсотків працівників;
4) із чисельністю 251 та більше осіб, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують більше 15, але менше 30 відсотків працівників;
5) у яких за результатами останньої планової або позапланової перевірки виявлено порушення вимог законодавства про працю, за якими посадові особи суб’єкта господарської діяльності притягалися до адміністративної відповідальності;
6) у яких розбіжності між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками звітності, поданої до органів державної влади, становлять більш як 4, але менш як 10 відсотків.
До суб’єктів господарювання із незначним ступенем ризику відносяться суб’єкти, що не віднесені до суб’єктів господарювання з високим і середнім ступенем ризику.
Планові перевірки суб’єктів господарювання, пов’язані з державним наглядом (контролем) у сфері додержання вимог законодавства про працю, проводяться:
з високим ступенем ризику – не частіше ніж один раз на рік;
із середнім ступенем ризику – не частіше ніж один раз на два роки;
з незначним ступенем ризику – не частіше ніж один раз на п’ять років.
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”:
Стаття 6. Позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю)
- Підставами для здійснення позапланових заходів є:
подання суб’єктом господарювання письмової заяви до
відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення
заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у
документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом
господарювання;
перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів,
розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення
порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення
планових заходів органом державного нагляду (контролю);
обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб’єктом
господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі
здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу
виконавчої влади на його проведення;
неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання
документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також
письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких
документів;
настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного
випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з
діяльністю суб’єкта господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті
питання, необхідність перевірки яких стала підставою для
здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у
посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду
(контролю).
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати
десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – двох
робочих днів, якщо інше не передбачено законом.
Продовження строку здійснення позапланового заходу не
допускається.
Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.
Перевірка складається з таких етапів:
- Робота з документами, наданими суб’єктами господарювання на вимогу Інспектора.
- Оформлення документів за результатами перевірки.
- Ознайомлення суб’єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки.
- Проведення за результатами перевірки роз’яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).
За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Рішення Інспектора може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 41 КУпАП (адміністративна відповідальність)
Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) –
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною третьою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Протокол про адмінправопорушення складає інспектор Держпраці, а рішення про розмір штрафу – суд.
Відповідальність у сфері податкового законодавства
Якщо найманий працівник не влаштований офіційно, то відповідно йому не нараховується і не виплачується офіційно заробітна плата, як наслідок не перераховується до бюджету податок з виплаченого доходу фізичної особи.
Відповідальність за ст. 127 ПК України:
Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, –
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
17 червня 2015 року Кабінет Міністрів прийняв № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, згідно з якою роботодавець зобов’язаний повідомляти про прийняття на роботу до початку роботи працівника. До прийняття цієї постанови діяло правило, що повідомлення про прийнятих співробітників роботодавець подає у частині Звіту з ЄСВ, тобто до 20 числа за місяця наступного за місяцем прийняття (нарахування заробітної плати).
Якщо до постанови № 413 при фактичній перевірці перевіряючі встановлювали факт наявності нового працівника, який за поясненнями робітника та роботодавця працювати почав лише в поточному місяці і ніяк не раніше, і наступного місяця ФОП-роботодавець виконував свій обов’язок надати інформацію про прийнятого робітника і застосування в такому випадку штрафу «за неоформлених» не можливе, то із вступленням в силу постанови ФОП – роботодавець зобов’язаний спочатку повідомити ДФС, а потім допускати робітника до виконання своїх обов’язків. Тобто при фактичних перевірках перевіряючі одразу матимуть змогу встановлювати факт використання «неоформлених» працівників фіксувати його та далі по процедурі застосовувати штрафи.
| Порушення (норма законодавства) | Відповідальність (розмір штрафу) | Хто ухвалює рішення про притягнення до відповідальності |
| Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору(контракту) (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП)
| 30 розмірів мінімальної зарплати (МЗП), встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення | Державна служба України з питань праці (Держпраці) за результатами проведеної перевірки. Без перевірки санкції можуть бути накладені перевіряльниками Держпраці за наявності рішення суду, що доводить факт такого порушення (ст. 265 КЗпП). Це можливо, наприклад, у разі звернення ошуканого працівника до суду
|
| Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (ч. 3 та 4 ст. 41 КпАП)
| Штраф від 500 до 1000 НМДГ | Районні, районні в місті, міські або міськрайонні суди (судді) (ст. 221 КпАП) на підставі протоколів, складених органами Держпраці |
| Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 ПК України) | 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету | Органи ДФС |
До фінансової відповідальності по КЗпП притягуються роботодавці юридичні особи та ФОП, а до адміністративної – посадові особи.
Читайте також:
Звернення стягнення на частку майна, що перебуває у спільній сумісній власності
Влюбленным предоставят право свободного выбора места и даты их свадьбы
Подписывайтесь на Ukrnews24.net в Telegram, чтобы быть в курсе самых интересных событий.
Последние новости
